Утворення Галицько-Волинського князівства

Як зазначалося при розгляді попередніх тем, період роздробленості й розпаду Київської держави був закономірно обумовлений розвитком феодального виробництва та феодальних відносин. На той час аналогічні процеси відбувалися на території всієї Європи.

Подальшому розвитку українського державотворення значною мірою сприяло створення на заході сучасної України могутнього державно-політичного центра — Галицько-Волинського князівства. Воно виникло у 1199 р. завдяки об'єднанню князем Романом Мстиславовичем Володимиро-Волинського та Галицького князівств, які наприкінці XI — на початку XII ст. відокремилися від Київської держави. Однак цьому єднанню передував процес їхнього становлення й самостійного розвитку в складних суперницьких стосунках між собою. М. Грушевський вважав ці два князівства найбезпосереднішими спадкоємцями політичної та культурної традиції Києва.

За шість років князювання Романа Галицько-Волинське князівство досягло великої могутності. У внутрішній політиці, спираючись на дрібне та середнє боярство й городян, Роман зосередив увагу на зміцненні княжої влади, підпорядкувавши собі свавільну галицьку боярську верхівку. Здійснюючи активну зовнішню політику, Роман поширював свій вплив на схід і в 1203 р. захопив Київ. Відтак під владу одного князя потрапили всі, за винятком Чернігівського, руські князівства. Автор Галицько-Волинського літопису називає його "царем на Русі", "самодержцем". Удалими були й військові походи Романа проти половців, завдяки чому, згадується у візантійських літописах, було врятовано Візантійську імперію. Раптова смерть Романа у бою з поляками (1205 р.) призвела до нових феодальних чвар, міжусобиць і війн, які знесилили й спустошили цей регіон.

 

На заметку:

Статьи по теме: